Category Archive Новини

ByАдміністрація

Оголошується конкурс з придбання на вторинному ринку впорядкованого житла (квартири)

Оголошується конкурс з придбання на вторинному ринку впорядкованого житла (квартири) для забезпечення службовим житлом медичних працівників комунального некомерційного підприємства «Христинівська центральна районна лікарня» Христинівської районної ради Черкаської області.
1. Замовник:
1.1. Найменування: КНП «Христинівська ЦРЛ» Христинівської районної ради.
1.2. Місцезнаходження: Україна, 20001, Черкаська область, м. Христинівка, вул. Б. Хмельницького, 2.
2. Інформація про предмет закупівлі:
2.1. Назва предмета закупівлі: двокімнатна або трикімнатна квартира, розташована в м. Христинівка Черкаської області.
2.2. Основні вимоги до квартири:
житло повинно бути розташовано в неаварійному будинку та не потребувати капітального ремонту, бути впорядкованим, придатним для проживання і відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам;
вартість придбання житла (з нотаріальним оформленням за рахунок продавця) не повинна перевищувати 300 000 гривень;
бажане розташування житла у найбільш зручному з логістичної точки зору районі міста (відносно знаходження КНП «Христинівська ЦРЛ» Христинівської районної ради).
3. Подання конкурсних пропозицій:
3.1. Для участі в конкурсі заявником подається конкурсна пропозиція,
для фізичних осіб:

  • заява про участь в конкурсі – цінова конкурсна пропозиція встановленого зразка;
  • копія паспорта фізичної особи та реєстраційного номера облікової карти платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку в паспорті);
  • інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями про зареєстровані речові права на нерухоме
  • майно та їх обтяження (за наявності);
  • витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо наявності (відсутності) обтяжень;
  • засвідчені копії правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно;
  • копія технічного паспорту, виготовленого не раніше 01.01.2019;
  • оригінал довідки з банку, в якому відкритий розрахунковий рахунок учасника конкурсу (реквізити);
  • документ, що посвідчує відсутність зареєстрованих осіб в житловому приміщенні (квартирі), що подається на конкурс, на час подання конкурсних пропозицій;
  • довідки про відсутність заборгованості за житлово-комунальні послуги;
  • кольорові фотокартки житла розміром не менше ніж 10х15: кожної кімнати окремо, допоміжних приміщень, наявність внутрішніх мереж –
  • газо і електропостачання, централізованого водопостачання і водовідведення;
  • згода чоловіка/дружини на продаж цього майна, якщо майно було придбано у шлюбі, копія свідоцтва про шлюб (за наявності);
  • оригінал експертної оцінки житла;
  • рецензія на звіт про оцінку житла;
  • опис документів що додаються до конкурсу у 2-х примірниках;
  • додатково для юридичних осіб:
  • копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засвідчена в установленому порядку (для юридичних осіб);
  • засвідчені в установленому порядку копії установчих документів (для юридичних осіб);
  • інформаційна довідка з Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство (для юридичних осіб);
  • документ, що підтверджує повноваження посадової особи або представника учасника конкурсу щодо підписання документів конкурсної пропозиції, повноваження від власника на відчуження майна від його імені (протокол установчих (загальних) зборів, наказ (розпорядження) про призначення керівника, нотаріально посвідчена довіреність);
  • копія витягу з реєстру платників ПДВ – у разі сплати учасником ПДВ, або копія свідоцтва про право сплати єдиного податку чи копія витягу з реєстру платників єдиного податку – у разі сплати учасником єдиного податку. У разі, якщо Учасник не є платником податку на додану вартість та платником єдиного податку, тоді він повинен подати довідку у довільній формі про те, що він не є платником вищезазначених податків.

4. Методика оцінки конкурсної пропозиції: за рівних умов переможцем конкурсу може бути визнано учасника, який запропонував квартиру з більшою загальною площею. У випадку подання учасниками пропозицій з однаковою площею, перевага надається пропозиції з меншою вартістю.
Документи на конкурс приймаються протягом 1 місяця з дня опублікування оголошення з 8.00 до 16.00 по робочим дням за адресою: м. Христинівка, вул. Соборна, 30, ІII поверх. Телефон для довідок 6-17-83 (голова комісії) та 6-17-91 (секретар комісії).

ByАдміністрація

Актуальна інформація щодо щеплення проти дифтерії

В жовтні цього року в Україні зареєстровано близько 20 випадків дифтерії, в тому числі в м. Києві. Саме тому актуальним стало питання про проведення специфічної профілактики цього захворювання. Дифтерія вважається контрольованою інфекцією, тобто попередити її розвиток, забігти небезпечним ускладненням можна лише шляхом:

  • вакцинації дітей відповідно до Календаря щеплень;
  • ревакцинації дорослих кожні 10 років.

Безоплатно вакцинацію проти дифтерії/правця можна отримати звернувшись до свого сімейного лікаря, терапевта або педіатра, з яким укладена декларація ( в медичних закладах Національної служби здоров’я України).
В Україні не зареєстровано вакцин для профілактики виключно дифтерії, використовуються лише комбіновані вакцини.
Вакцини, які можливо використовувати для щеплення проти дифтерії у дорослих:

  • АДП-М Біолек ( виробник ФАРМСТАНДАРТ- Біолек, м. Харків, Україна), забезпечує первинну вакцинацію та ревакцинацію проти дифтерії та правця у дорослих ;
  • Бустрікс (виробник ГлаксоСмітКляйн Біолоджикалс С.А., Бельгія), забезпечує ревакцинацію проти дифтерії, правця та кашлюка у осіб старших 4 років;
  • Бустрікс (виробник ГлаксоСмітКляйн Біолоджикалс С.А., Бельгія), забезпечує ревакцинацію проти дифтерії, правця, кашлюка та поліомієліту у осіб старших 4 років.

Дітям до 6-річного віку роблять щеплення цільноклітинною вакциною проти кашлюку, дифтерії та правцю АКДП, в 6 років – АДП (анатоксин дифтерійно-правцевий).

Для вирішення питання про необхідність вакцинації (ревакцинації) дорослим проти дифтерії насамперед з’ясуйте – коли і які щеплення Ви робили. Відмітки про щеплення повинні бути Вашій у медичній карті. Там вказані дата щеплення, доза, назва і серія вакцин. Зверніться до свого терапевта та перевірте записи. Якщо такої інформації в Ваших медичних документах немає або вакцинація не проводилась або проводилась більше, ніж 10 років назад – потрібно отримати 3 дози вакцини : зараз, через 1 місяць після першої вакцинації, через 6 місяців після першої вакцинації.

Якщо Ви є дорослою людиною та отримали вакцинацію проти дифтерії не більше , ніж 10 років тому, і ці дані підтверджуються відповідними записами у Вашій медичні документації, Вам потрібно проходити ревакцинацію кожні наступні 10 років.

ByАдміністрація

Обережно: дифтерія!

В Україні, зважаючи на серйозні проблеми із вакцинацією, які мали місце останніми роками, та високу контагіозність дифтерії, ризик поширення інфекції є досить великим.
За повідомленням МОЗ цього року в Україні було зафіксовано 20 випадків дифтерії, з них  – 18 у жовтні місяці. 5 хворих з діагнозом “дифтерія” зареєстровано у Закарпатській області, 2 випадки в Києві та 1 випадок в Тернопільській області. Ще 10 осіб в Закарпатській області є носіями інфекції.
Дифтерія — вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію нещеплені особи. В Україні вкрай низький рівень охоплення щепленнями від цієї інфекції: вакциновано лише 59% дітей до року, дорослих – 52,3%. Серед дорослого населення Полтавської області за 9 місяців 2019 року вакциновано лише 51,1% дорослих та 64,4% дітей до одного року (замість 95%).
Не щеплене населення – це загроза повернення дифтерії, яка може укорінитися на довгі часи і викликати епідемію.
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), що виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине при нагріванні (+60 С та вище), дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання – від 3 до 10 днів. Джерело інфекції – хвора людина або носій.
Головний механізм передачі дифтерії – крапельний. Збудник, який локалізується у рото- і носоглотці під час розмови, кашлю, чхання виділяється у довкілля й інфікує людей. Можливі шляхи передачі інфекції – пиловий, контактно-побутовий (рушники, подушки, іграшки, шкільно-письмові прилади), а також аліментарний (молокопродукти).
Захворювання проявляється у вигляді ангіни, коли у горлі утворюються плівки, що можуть ускладнювати дихання та ковтання. Дифтерія проявляється від легких форм до тяжких – із розвитком інфекційно-токсичного шоку, який закінчується летально. Летальність від дифтерії може сягати до 50 відсотків. Вона вражає ротоглотку, гортань, вражає серцево-судинну систему, нирки, нервову систему, а також очі, шкіру та статеві органи.
Захворювання на дифтерію може мати наступні прояви: біль у горлі, підвищена температура, лихоманка, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Можливі ускладнення: блокування дихальних шляхів, інфекційно-токсичний шок, пошкодження серцевого м’яза (міокардит), ураження нервової системи, нефрозонефрит, легеневу інфекцію (дихальну недостатність або пневмонію).
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація  дітей, згідно з календарем профілактичних щеплень, і ревакцинація  дорослих (кожні 10 років).
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії, що практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та веде до зниження захворюваності.
Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв.
Хворих на дифтерію обов’язково госпіталізують і лікують у лікувально-профілактичному закладі. Режим хворого – обов’язково ліжковий.
Основою специфічного лікування є своєчасно введена протидифтерійна анатоксична сироватка та антибактеріальна терапія. Без негайного введення сироватки близько 50% хворих можуть померти, навіть із сироваткою залишається ризик смерті до 20%.

 

 

ByАдміністрація

10 міфів про туберкульоз

Ви не можете заразитись туберкульозом, якщо користуватиметесь речами хворого. Це також малоймовірно в громадському транспорті, кафе чи супермаркеті. Експерти громадської організації «Інфекційний контроль в Україні» спростовують найбільш поширені міфи про туберкульоз.

Міф 1. Туберкульозом можна заразитися, якщо користуєшся книгами, предметами побуту, іншими речами хворого, споживаєш їжу, яку приготував або продавав хворий, або через користування спільним посудом.

Насправді: Таки чином заразитися туберкульозом не можна. Туберкульоз передається через повітря під час тривалого перебування в закритому приміщенні разом з людиною, хворою на туберкульоз легень, яка кашляє і не отримує лікування.

Міф 2. Щоб не заразитися туберкульозом, потрібно частіше мити руки і прибирати у місцях перебування великої кількості людей зі застосуванням дезінфікуючих розчинів.

Насправді: Мити руки і прибирати дійсно необхідно, це допомагає запобігти багатьом хворобам. Але це не допоможе захиститись від туберкульоз. Оскільки туберкульоз передається повітрям, єдиний спосіб знизити ризик – це регулярне провітрювання. У лікувальних закладах, де хворі на туберкульоз проходять лікування, ще застосовується постійне ультрафіолетове опромінення повітря. Якщо у Вашому оточенні є людина, яка кашляє понад два тижні – краще делікатно порекомендувати їй звернутися до сімейного лікаря. Ще один момент – у будь-якому випадку спілкуватися з такою людиною краще на відкритому повітрі – там туберкульоз, як і інші інфекції дихальних шляхів, не передається.

Міф 3. На туберкульоз хворіти соромно, адже це хвороба людей з неправильним способом життя.

Насправді: За певних умов ризик захворіти збільшується. На туберкульоз частіше хворіють безробітні, безпритульні, люди, які живуть за межею бідності, ув’язнені, а також мігранти, військовослужбовці, медики, шахтарі і металурги. Ризик приєднання туберкульозу підвищують ВІЛ-інфекція, злоякісні новоутворення, цукровий діабет, автоімунні захворювання. На великий ризик наражаються також люди, які пережили трансплантацію органів або кісткового мозку. Ми вже зазначили, що тривалий близький контакт з хворим, який не отримує лікування, також є небезпечним. Як ми бачимо, від більшості цих обставин ніхто не застрахований.

Міф 4. У Радянському Союзі туберкульоз був під контролем, адже всі люди зобов’язані були проходити флюорографічне обстеження. Проблеми з туберкульозом в Україні – результат руйнування радянської диспансерної системи.

Насправді: Зараз захворюваність на туберкульоз в Україні знаходиться на рівні 80-х років минулого століття і є в 2-3 рази меншою за показники 60-70 років. Інша річ, що завдяки неконтрольованому застосуванню антибіотиків у ті часи, Україна, як і решта пострадянських країн, страждає від поширення стійких до лікування форм хвороби.

Суцільне флюрографічне (або правильніше – радіологічне) обстеження грудної клітки не є ефективним способом виявлення ані туберкульозу, ані інших захворювань унаслідок малої чутливості і нездатності виявлення причини змін в легенях. Нині, на відміну від попередніх часів, існують надійні та швидкі методи лабораторної і радіологічної діагностики, всі вони доступні в Україні. Щоб ефективно застосовувати ці методи, необхідно вчасно запідозрити захворювання. Для цього сімейні лікарі зобов’язані проводити опитування стосовно наявності чинників ризику і симптомів, що можуть свідчити про туберкульоз (тривалого кашлю, пітливості, тривалого, навіть незначного, підвищення температури, слабкості, схуднення) за звернення до них з будь-якого приводу. За результатами цього опитування людину можуть направити на радіологічне обстеження та аналізи.

Міф 5. Людина, яка лікується або лікувалася від туберкульозу становить велику небезпеку для оточення

Насправді: Небезпеку становить лише людина з туберкульозом легень, яка кашляє і при цьому не лікується. Через декілька тижнів після початку лікування, така людина не може нікого заразити, навіть якщо в її аналізах ще залишається збудник. Єдина умова – щоденний прийом ліків, що призначені з урахуванням чутливості.

Міф 6. Туберкульозом можна заразитися в громадському транспорті, кафе, супермаркеті

Насправді: Туберкульоз не так швидко передається, як інші інфекції. Зазвичай заражаються люди, які проводять з хворим на туберкульоз легень тривалий час: приблизна межа – вісім годин щодня впродовж трьох місяців до початку лікування. Тож на реальний ризик наражаються люди, які живуть або працюють з особою, яка кашляє тривалий час, але не обстежується на туберкульоз і не лікується.

До того ж, значна кількість дорослих людей вже інфікована туберкульозом. 90% з них ніколи не захворіє – природний протитуберкульозний імунітет дуже сильний.

Міф 7. Туберкульоз краще лікувати в стаціонарі: там є умови для ізоляції пацієнта, крім того, в уколах ліки краще засвоюються.

Насправді: Найкраще лікування туберкульозу – це щоденний прийом ліків під контролем медичного працівника пацієнтом, який перебуває вдома. У залежності від стану пацієнта та обставин його життя, або він сам може приходити до лікувального закладу, або йому приносять ліки. Доцільність цього обґрунтована такими фактами:

  • Пацієнт з туберкульозом, який акуратно лікується, не потребує ізоляції (див. Міф 1).
  • Стан переважної більшості хворих зазвичай значно покращується через декілька тижнів лікування, тож необхідності у особливому спокої та догляді немає, людина може працювати впродовж курсу лікування, якщо це не викликає перевтоми.
  • Майже всі протитуберкульозні ліки краще приймати у пігулках, за необхідності ін’єкції роблять на пункті амбулаторного лікування.
  • Перенаселені лікарні створюють умови для «обміну» збудниками серед пацієнтів і загрожують надбанням стійкості до лікування.
  • Лікування туберкульозу тривале, воно потребує від 6 до 20 місяців. Перебування у звичному оточенні, підтримка сім’ї та друзів, посильна робота та захоплення допомагають пацієнту пережити цей складний час.

Проте є випадки, коли пацієнти потребують стаціонарного лікування. У лікарнях, які не перевантажені, легше створити гідні і безпечні умови для них.

Міф 8. Якщо людина захворіла на туберкульоз – це назавжди.

Насправді: У більшості випадків навіть тяжкі випадки туберкульозу добре лікуються. Нині в Україні безоплатні всі заходи вчасної діагностики туберкульозу і всі ліки для лікування різних форм захворювання, доступні в світі. Проте, якщо людина приймає ліки з перервами, або взагалі відмовляється від лікування завчасно, збудник стає «тренованим» до дії ліків – набуває медикаментозної стійкості. При такій формі захворювання лікування триватиме довше, і воно є менш ефективним. Більше того, така людина поширює стійкі форми інфекції до свого оточення, тож близькі люди наражаються не просто на ризик хвороби, а на ризик розвитку найбільш несприятливої її форми.

Міф 9. Лікування туберкульозу має побічні ефекти. Краще лікуватися народними методами.

Насправді: Так, лікування може призводити до побічних реакцій. Ці реакції можуть потребувати лікування, але за тяжкістю вони не можуть бути порівняні з туберкульозом. Єдине, що зробило туберкульоз виліковним – це спеціальні антибактеріальні ліки. Світова наука витрачає значні ресурси на пошук нових, більш ефективних препаратів, які дозволять скоротити час лікування і мають менше побічних ефектів. Усі «традиційні» засоби боротьби з туберкульозом (собачій чи борсучій жир, сушені комахи, трави тощо) люди застосовували у часи, коли не було сильних антибіотиків для лікування захворювання. У такий спосіб намагалися компенсувати дефіцит необхідних для одужання харчових речовин– білків, мікро- і макроелементів. Але в ті часи туберкульоз усе одне був смертельною недугою. Тож, одужати без спеціального лікування не можна.

Міф 10. Вакцинація проти туберкульозу погано переноситься – місце ін’єкції часто довго не загоюється. До того ж, навіщо вона, якщо вакциновані люди все одне хворіють.

Насправді: Вакцинація проти туберкульозу (БЦЖ), яку роблять на 3-5 день життя дитини за відсутності протипоказань, є однією з найбезпечніших. Ускладнення, переважна більшість з яких не потребує лікування, трапляються менше, ніж у 1% випадків. Нагноєння і утворення скоринки, що трохи кровить – нормальна реакція, що може тривати до 6 місяців і забезпечує утворення міцного імунітету. На жаль, вакцинація дійсно не може повністю захистити від зараження і захворювання, лише знижує ризик. Проте, саме завдяки вакцині нині діти зараз хворіють на туберкульоз дуже рідко, у них практично немає тяжких випадків туберкульозу, від яких раніше помирали або ставали інвалідами: передусім, туберкульозного менінгіту, туберкульозу хребта. Люди старшого віку мабуть пам’ятають на вулицях людей з горбами або велетенськими головами – в минулі часи це не було рідкістю; частіше за все, це були наслідки перенесеного в дитинстві туберкульозу.

ByАдміністрація

Антикорупційна діяльність

Відповідно до вимог Закону України «Про запобігання корупції» особи, які володіють достовірною інформацією про випадки корупційних діянь, вчинених працівниками Христинівської центральної районної лікарні, мають право повідомити про це уповноважені законодавством органи, посадових та службових осіб.

Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави.

Про всі випадки корупційних діянь просимо повідомляти:

Уповноважений з питань запобігання корупції – Забаркін Ілля Андрійович, тел. (067) 375 -85-83, e-mail – law1ll@ukr.net

Головний лікар – Кравчук Віктор Васильович, тел. (04745) 6-02-29;

Спеціальна телефонна лінія, за якою приймаються повідомлення про корупційне правопорушення: +38(044)200-06-91.

ByАдміністрація

Чому виникають хвороби серця і як мінімізувати ризики

Серцево-судинні захворювання є головною причиною смертності українців. Водночас, у більшості випадків хворобам серця можна запобігти. Напередодні Світового дня серця розповідаємо про фактори ризику і профілактику серцево-судинних захворювань.

ЧОМУ ВИНИКАЮТЬ ХВОРОБИ СЕРЦЯ: ФАКТОРИ РИЗИКУ

Головні фактори ризику, які призводять до серцево-судинних захворювань:

  • надлишкова вага

Наразі кожен другий українець має різний ступінь надлишкової ваги. Це, своєю чергою, може стати причиною більшості хронічних захворювань, в тому числі й серцево-судинних.

  • підвищений артеріальний тиск

Кожен третій українець має підвищений артеріальний тиск і часто не знає про це. Підвищення артеріального тиску (артеріальна гіпертензія, гіпертонічна хвороба) виявляється у 25% дорослого населення України і належить до захворювань, які скорочують тривалість життя та призводять до інвалідності.

  • вживання алкоголю та тютюну

Зловживання алкоголем призводить до підвищення артеріального тиску, гіпертрофії серцевого м’язу, розвитку інфаркту міокарду та порушення мозкового кровообігу – інсульту. Кожен п’ятий українець курить і цим, зокрема, істотно збільшує ризики серцево-судинних захворювань.  Інтенсивне куріння з підліткового віку (понад 20 років) може скоротити життя на 20-25 років, в тому числі і через хвороби серця.

  • низька фізична активність

Достатній рівень оздоровчої рухової активності має лише 3% населення України. Недостатня фізична активність призводить до збільшення ваги та розвитку захворювань серця.

  • стрес

Стрес та тривожні стани більш ніж у 2 рази збільшують ризик серцево-судинних захворювань, а у разі хвороби – ускладнень та смерті.

  • нездорове харчування

Головні вороги серця – це переїдання, недостатнє споживання овочів та фруктів, безконтрольне вживання висококалорійної їжі, напоїв, солі.

  • підвищений рівень цукру в крові

Високий рівень цукру в крові мають понад 2 млн українців, половина з яких не знають про це і, відповідно, не отримують необхідного лікування.

ЯК ЗБЕРЕГТИ ЗДОРОВ’Я СЕРЦЯ: ГОЛОВНІ ПРАВИЛА ПРОФІЛАКТИКИ ІНСУЛЬТУ ТА ІНФАРКТУ МІОКАРДА

1. Правильне харчування. Віддавайте перевагу овочам, фруктам, злакам, бобовим, горіхам, кисломолочним продуктам, нежирним сортам м’яса та риби. При цьому споживання жирів, масла, солодощів, алкоголю слід максимально скоротити.

2. Фізична активність. Більше рухайтеся, гуляйте на свіжому повітрі, займайтеся спортом. В середньому доросла людина повинна щодня ходити пішки на відстань не менше 3 кілометрів (або не менше 30 хвилин).

3. Стресостійкість. Уникайте стресів та вчіться справлятися з ними.

4. Здоровий спосіб життя. Відмовтеся від куріння та алкоголю.

5. Контроль тиску та рівня цукру в крові. Контролюйте свій артеріальний тиск та рівень цукру в крові. Оптимальний рівень артеріального тиску для дорослої людини становить 120/80 мм ртутного стовбчика. Для більшості людей нормальними вважаються всі показники артеріального тиску, які не перевищують 139/89. Оптимальний рівень цукру капілярної крові (при заборі крові з пальця) від 3,3 до 5,5 ммоль/л.

6. Регулярний медогляд. Регулярно відвідуйте свого терапевта чи сімейного лікаря, з яким підписали декларацію, та вчасно проходьте профілактичні скринінги. За необхідності ваш лікар може призначити швидкий тест на тропонін. Усі послуги, які надає лікар первинної медичної допомоги, на 100% гарантовано є безкоштовними та оплачуються з державного бюджету

ByАдміністрація

Як надати першу допомогу: загальні правила

8 вересня 2018 року – Світовий день надання першої допомоги

Світовий день надання першої допомоги відзначається щорічно у другу суботу вересня. За статистикою, допомога, надана протягом перших 4 хвилин, збільшує шанси на порятунок на 30%. Розказуємо, як надати першу допомогу.

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

Перша допомога – це проведення найпростіших медичних заходів для порятунку життя, зменшення страждань потерпілого від надзвичайної ситуації і попередження розвитку можливих ускладнень. Професійно таку допомогу надають, звичайно ж, медики, але не завжди швидка допомога може прибути вчасно на місце події. Тому вміння кожного з нас надати першу необхідну допомогу постраждалим до прибуття служб порятунку може відіграти вирішальну роль у порятунку життя людини.

Основні принципи надання першої допомоги:

  • правильність і доцільність (якщо ви не впевнені в своїх діях – краще утриматись; головне правило першої допомоги – не нашкодити);
  • швидкість;
  • продуманість, рішучість, спокій.

ЯК НАДАТИ ПЕРШУ ДОПОМОГУ

Алгоритм ваших дій має бути таким:

  1. Оглянути місце події та впевнитись у тому, що надання допомоги буде безпечним: забезпечити власну безпеку, а також безпеку потерпілого та людей навколо.
  2. Оцінити стан постраждалого (свідомість, дихання, пульс).
  3. За необхідності викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також інші екстрені служби  (поліцію, аварійно-рятувальну службу, службу газу тощо).
  4. Оцінити наявність критичних кровотеч та зупинити їх.
  5. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
  6. Якщо у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичної кровотечі (або ви вже її ліквідували) – розпочати серцево-легеневу реанімацію.
  7. Перевести постраждалого у стабільне положення (на боці, обличчям до себе, рука під головою, нога зігнута в коліні), якщо не йдеться про підозру на травми хребта та кісток тазу і серцево-легенева реанімація була вдалою.
  8. Не залишати постраждалого та контролювати стан його життєвих функцій до прибуття екстрених служб.

Якщо ви не маєте відповідних навичок для надання допомоги, слід звернутись за допомогою до інших присутніх на місці події.

МОЗ України закликає кожного свідомого українця знайти у своєму місті курси з надання першої допомоги і отримати ці практичні навички. Тому що саме ви можете врятувати чиєсь життя в критичній ситуації!