Поради лікаря – Сторінка 4 – КНП "Христинівська багатопрофільна лікарня"

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ

Артеріальна гіпертензія (АГ) є патологічним станом організму, що проявляється стійким підвищенням артеріального тиску. Постійне підвищення тиску може призвести до гіпертонічної хвороби, що є однією з основних причин передчасних смертей у всьому світі.

Коли б’ється наше серце, воно перекачує кров у судини. Кров розноситься від серця до всіх інших частин тіла. Артеріальний тиск створюється силою крові, що штовхає стінки судин (артерій), коли вона перекачується серцем. Чим вищий тиск, тим важче серцю перекачувати її.

За даними ВООЗ гіпертонією страждає кожен четвертий чоловік і кожна п’ята жінка, понад мільярд людей.

За даними STEPS, третина населення України (34,8%, серед опитаних) мала підвищений АТ чи гіпертензію або приймала антигіпертензивні препарати. Частка населення з підвищеним АТ різко зростала з віком. У віковій групі 18-29 — приблизно 12,7%, у віковій групі 60-69 — 71,1%.

Гіпертензія часто зустрічається у людей віком від 50 років. Старші люди важче переносять COVID-19, також, коронавірусна інфекція має важчий перебіг у людей із супутніми захворюваннями: гіпертензією, діабетом, ішемічними хворобами серця, онкологією.

З віком люди ведуть більш сидячій спосіб життя, їхня маса тіла може збільшуватися, тому поширеність артеріальної гіпертензії серед людей старшого віку зростає. За даними Європейського товариства кардіологів (ESC) та Європейського товариства гіпертензії (ESH) є постійний взаємозв’язок із частотою появи серцево-судинних захворювань та підвищенням артеріального тиску. Виникає ризик появи інсультів, інфаркту міокарда, захворювання периферичних артерій, фібриляції передсердь тощо.

Серед чинників ризику виникнення артеріальної гіпертензії виділяють: стать (у жінок гіпертонію виявляють частіше), вік (люди старшого віку мають підвищений ризик), а також підвищений рівень холестерину.

Артеріальна гіпертензія діагностується за такими показниками:

Стадія 1: систолічний 130–139 мм рт.ст. або діастолічний 80–89 мм рт.ст.

Стадія 2: систолічний 140 і вище мм рт. ст. або діастолічний 90 або вище мм рт. рт.

Діагноз АГ повинен бути підтверджений цілодобовим амбулаторним контролем артеріального тиску або домашнім вимірюванням.

Серед симптомів АГ, крім підвищеного тиску, виділяють: головний біль (найчастіше — в потиличній чи тім’яній частині); періодичний шум у вухах, потемніння в очах та запаморочення; біль у ділянці серця; прискорене серцебиття (понад 90 разів на хвилину) у спокійному стані; відчуття задухи.

Проте у більшості випадків початок артеріальної гіпертензії залишається непоміченим. Основними профілактичними заходами проти високого тиску є:

зниження солі в раціоні;
відмова від куріння та вживання алкоголю;
збалансоване харчування (достатнє вживання овочів та фруктів);
регулярна фізична активність;
втрата зайвої ваги.

Здоровий спосіб життя може запобігти або затримати початок АГ та зменшити ризик розвитку серцево-судинних захворювань. Ефективна зміна способу життя запобігає необхідності застосування медикаментозної терапії в пацієнтів із гіпертонією 1 ступеня.

Зміни режиму харчування та способу життя можуть поліпшити контроль артеріального тиску, проте медикаментозне лікування буває необхідним для людей, для яких зміна способу життя є не ефективною або достатньою.

Якщо ви вперше виявили у себе тиск у стані спокою вище 140/90, турбують головний біль, шум у вухах, слабкість — зверніться до лікаря.

Нагадаємо, нормальним вважають систолічний (верхній) тиск менш як 120 і діастолічний (нижній) тиск менш як 80 мм рт. ст.

Для діагностики АГ важливо навчитися вимірювати тиск правильно. Перевіряйте справність пристроїв для вимірювання і точність їхніх показань.

Нагадаємо, як правильно вимірювати тиск:

1) вимірюйте сидячи, у стані спокою, не раніше ніж через 30 хв. після ходьби, куріння, вживання чаю, кави та інших кофеїновмісних напоїв (інакше можна зафіксувати підвищений тиск навіть у здорової людини);

2) ноги мають стояти на підлозі;

3) вимірюють АТ двічі (перерва — до 2 хв), а за розбіжності показань більше 10 мм рт. ст. потрібне ще одне вимірювання, показником буде середній результат;

4) манометр розташовують на рівні серця;

5) під час першого вимірювання АТ вимірюють і на лівій, і на правій руці, при цьому до уваги беруть вищий показник;

6) якщо різниця у показаннях різних рук перевищує 20 мм рт. ст., потрібне повторне вимірювання.

Не варто забувати, що низький артеріальний тиск також не є типовим для людини й супроводжується поганим самопочуттям — може виникати загальна слабкість, запаморочення, відчуття «потемніння перед очима».

Пам’ятайте, що ви можете вберегти себе від ризику виникнення артеріальної гіпертензії. Будьте уважні до свого самопочуття, зверніть увагу на ваш спосіб життя. Дотримання простих правил зменшує ризик виникнення АГ та багатьох неінфекційних захворювань.

ПОРАДИ З ПРОФІЛАКТИКИ ДІАБЕТУ

Діабет є хронічним захворюванням, що проявляється тривалим підвищенням рівня глюкози в крові вище норми. Хвороба призводить до серйозних пошкоджень серця, судин, очей, нирок та нервів. Знаючи про ризики та профілактику захворювання можна вберегти себе та прожити довге життя завдяки вчасно розпочатому лікуванню.

Існує декілька типів діабету: діабет І типу, діабет ІІ типу, гестаційний діабет та інші.

За даними ВООЗ майже 422 мільйонів людей у всьому світі страждають на діабет.

Діабет І типу — відомий як інсулінозалежний. У цьому випадку підшлункова залоза виробляє мало інсуліну або взагалі не виробляє його. За допомогою інсулінотерапії та інших методів лікування, люди, які хворіють на діабет, можуть покращити якість та тривалість життя.

Найбільш поширеним, переважно серед дорослого населення, є діабет ІІ типу. Він виникає, коли організм стає стійким до інсуліну, розвивається інсулінорезистентність. За останні десятиліття поширеність цього типу діабету значно зросла у багатьох країнах світу.

Перед тим, як у людини розвивається діабет ІІ типу, вона часто має «переддіабет». При цьому рівень глюкози в крові підвищується, але не настільки, аби діагностувати хворобу. Інколи лікарі називають такий стан порушенням толерантності до глюкози. Переддіабет зазвичай має безсимптомний перебіг. Для діагностики лікарю потрібно зробити декілька тестів, а також перевірити рівень глюкози в крові. Переддіабет підвищує ризик розвитку діабету 2 типу та серцево-судинних захворювань. Серед факторів ризику переддіабету виділяють: надмірну масу тіла чи ожиріння, генетичну схильність, низьку фізичну активність, гестаційний діабет у минулому тощо.

Які бувають симптоми діабету?

Підвищена спрага, сухість у роті;
Слабкість, постійне почуття втоми;
Затуманений зір;
Оніміння кінцівок, поколювання в руках та ногах;
Повільно заживають порізи та виразки;
Різка втрата ваги;
Часте сечовипускання.

Ці симптоми є узагальненими. Якщо ви довгий час спостерігаєте такі зміни в організмі, звертайтеся до сімейного лікаря для подальшої діагностики.

Діабет усіх типів, може призвести до ускладнень та спричинити: ниркову недостатність, втрату зору, ампутацію кінцівок, пошкодження нервів, вдвічі збільшити ризик серцево-судинних ускладнень (інфаркт, інсульт).

Вчасне діагностування та профілактика зменшують ризик розвитку діабету!

Поради з профілактики діабету:

1. Збільшіть фізичну активність

Регулярні фізичні навантаження допоможуть вам позбавитися зайвої ваги, знизити рівень цукру в крові, підвищити чутливість до інсуліну.

Це можуть бути вправи на свіжому повітрі, фітнес-програма тощо.

2. Дотримуйтеся здорового харчування

Дієти, що ґрунтуються на відмові від конкретних продуктів, допомагають схуднути, проте вони можуть позбавити вас від необхідних нутрієнтів. При виборі типу харчування для профілактики або при діабеті потрібно проконсультуватися зі спеціалістом та враховувати ваші індивідуальні особливості, щоби не зашкодити організму.

3. Споживайте більше клітковини та цільнозернових продуктів

Клітковина допомагає: зменшити ризик діабету, покращити контроль рівня цукру в крові, знизити ризик серцевих захворювань. У цьому також допомагають цільнозернові. Їжте більше овочів, фруктів, горіхів, крупи.

4. Стежте за вагою

Якщо у вас ожиріння чи надмірна вага, ризик захворіти на діабет зростає. Доведено, що втрата надмірної ваги сприяє поліпшенню здоров’я. Завдяки заняттям спортом та втраті зайвої ваги, ризик діабету зменшується на понад 50%.

5. Утримуйтеся від куріння та зловживання алкоголем

Куріння може призвести до підвищення цукру та резистентності до інсуліну. Чим більше ви курите, тим більший ризик діабету. Надмірна кількість алкоголю також впливає на ризик розвитку хвороби.

6. Вчасно звертайтеся до лікаря

У разі погіршення стану або довготривалих симптомах, звертайтеся до сімейного лікаря.

Не потрібно боятися. Пам’ятайте, ви можете керувати своїм станом здоров’я! Здоровий спосіб життя, фізичні вправи, правильне харчування дозволить вам жити повноцінно.

5 ПРОДУКТІВ ДЛЯ ІМУНІТЕТУ

Ми звикли вважати, що імунна реакція — це добре, а запалення — це погано. Але запальний процес в організмі цілковито може бути нормальною імунною реакцією. Запалення, наприклад, необхідно для загоєння ран. Або ж для боротьби з інфекціями через підвищення температури тіла. Проте темп сучасного світу часто примушує людину перебувати в хронічному стресі, тим самим провокує так зване хронічне запалення, яке здатне сильно пригнічувати захисну імунну функцію організму. І якщо в першому випадку існує багато способів для боротьби з гострим запаленням, то в другому випадку — допомогти може лише перехід на здоровий спосіб життя та збагачення свого раціону «протизапальними продуктами», мова про які буде йти далі.

То що ж таке протизапальні продукти і як вони можуть підтримувати імунну систему та зменшувати хронічне запалення в організмі?

Вважається, що такі продукти багаті вітамінами та фітонутрієнтами, які здатні підтримувати здорову імунну відповідь та є важливими для попередження виникнення хронічних запальних процесів в організмі.

1. Куркума

Куркума — це яскрава жовта спеція із сильним ароматом і гіркуватим смаком, схожа на корінь імбиру. Отримують її з кореневища рослини куркума. Насамперед, її використовують як приправу.

На сьогодні куркума є одним із найбільш вивчених антиоксидантних рослинних засобів у світі. Упродовж тисячоліть куркума використовується в індійській аюрведичній і китайській традиційній медицині. Але на Заході цю рослину ігнорували до 1970-х років. Тоді дослідження підтвердили сильну протизапальну, противірусну, болезаспокійливу, антимікробну і протиракову дію.

Куркумін — активний інгредієнт куркуми — є потужним антиоксидантом, який бореться з пошкоджуючими клітини вільними радикалами в тілі та зміцнює імунну систему саме завдяки високому вмісту антиоксидантів. Куркумін заміщає гідроксильні радикали, які вважаються найбільш небезпечними з усіх антиоксидантів. Це покращує опірність клітин до інфекцій і злоякісних пухлин.

У куркумі міститься величезна кількість вітаміну С, Е і К. Вітамін К має виражену кровозгортувальну дію та є важливим вітаміном для серцево-судинної системи. Також вітамін К стимулює найважливіший антиоксидант у тілі — амінокислоти глутатіону.

2. Гарбузове насіння

Гарбузові насінини містять багато поживних речовин — від магнію й марганцю, до міді, цинку й білка. Крім того, і широкий спектр корисних рослинних сполук: фітостероли й антиоксиданти, що полюють за вільними радикалами. Також у насінні міститься багато клітковини.

У чверті склянки гарбузового насіння міститься майже половина рекомендованої добової кількості магнію, який бере участь у широкому діапазоні життєво важливих фізіологічних функцій, у тому числі в створенні АТФ (аденозинтрифосфату, молекул енергії вашого тіла), синтезі РНК і ДНК, формуванні кісток і зубів, розслабленні кровоносних судин, а також правильному функціонуванні кишечника.

Гарбузове насіння — джерело цинку, адже в 30 г міститься більше 2 мг цього мінералу. Цинк має важливе значення для організму з багатьох причин: він підтримує здоровий імунітет, зростання й ділення клітин, сон, настрій, відчуття смаку й запаху, здоров’я очей і шкіри, регуляцію інсуліну й чоловічу статеву функцію.

Сирі горіхи та насіння, у тому числі гарбузове насіння, — одні з кращих джерел омега-3 жирних кислот рослинного походження (альфа-ліноленової кислоти або ALA).

3. Броколі

Броколі — відома своїми хемозахисними властивостями. Це джерело фітонутрієнтів глюкозинолатів, флавоноїдів та інших зміцнюючих здоров’я антиоксидантних і протиракових з’єднань.

Одним із з’єднань у броколі, відомим своєю протираковою дією, є сульфорафан — натуральна органічна сірка.

Дослідження показали, що сульфорафан підтримує нормальну функцію й ділення клітин, що одночасно спричиняє апоптоз (запрограмовану загибель) клітин раку кишечника, передміхурової залози, грудей, раку легенів, викликаного тютюнопалінням, а також зменшуючи число ракових пухлин печінки.

Три порції броколі на тиждень можуть знизити ризик раку простати більш ніж на 60 %.

У низці досліджень підкреслювався також її вплив на ожиріння, діабет 2-го типу й неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖБП).

Дослідники вважають, що броколі може бути дуже корисною для лікування колітів та підвищеної кишкової проникності.

Броколі та інші овочі сімейства хрестоцвітих містять глюкозінолатні з’єднання, які в процесі травлення в шлунку розщеплюються та допомагають поліпшити імунну функцію й баланс мікрофлори кишечника.

З’єднання сульфорафан теж пригнічує запалення, знижуючи рівень руйнуючих активних форм кисню (АФК) на 73 %. Сульфорафан до того ж є імунним стимулятором, тому броколі впливає на імунну функцію декількома шляхами.

4. Ферментовані продукти

Збереження здорової мікрофлори кишківника є одним із найважливіших завдань на шляху підтримки здорової імунної відповіді організму, оскільки приблизно від 70 % до 80 % клітин, що складають імунну систему, перебувають у нашому кишківнику. Отже, ферментовані продукти для кишківника — це головний каталізатор потужного захисту від більшості хвороб.

Ферментовані продукти також визнають як важливе протиракове доповнення до раціону. Доведено, що корисні бактерії у ферментованих продуктах можуть пригнічувати рак товстої кишки, але також здатні перешкоджати раку молочної залози, печінки, тонкого кишківника та інших органів.

Квашена капуста, солоні огірки, кефір — ці продукти варто включати у свій щоденний раціон.

5. Часник

Часник є одним із кращих продуктів, які ви можете споживати на регулярній основі, що також допоможе підвищити імунітет. Це засіб проти грибкових інфекцій, бактерій і вірусів. Він містить більше 100 біологічно корисних хімічних речовин, які знижують рівень холестерину і знищують віруси.

Часник можна вживати у вареному або сирому вигляді, проте якщо ваш шлунок може впоратися з термічно необробленим часником, краще вживати саме його.

ПОВТОРНЕ ІНФІКУВАННЯ SARS-COV-2: ЩО ВІДОМО ПРО ПРИЧИНИ ТА ЯК ЗАПОБІГТИ

Сьогодні з’являються повідомлення про випадки повторного інфікування SARS-CoV-2 у світі. І хоч точних даних про причини й інтервали повторного зараження ще немає, реєстрація таких випадків має важливе значення для науковців, які досліджують наявність і тривалість імунітету до нового коронавірусу. Вчені прагнуть зрозуміти роль імунної відповіді за першого й повторного інфікування.

У вересні 2020 року на порталі нерецензованих наукових дописів medRxiv були опубліковані результати дослідження, у якому підтвердилися чотири випадки повторного інфікування SARS-CoV-2 у Катарі. Вчені використали дані генетичного секвенування, які виявили різні вірусні варіанти між першою і другою інфекціями. Усього дослідники вивчили 133 266 підтверджених випадків інфікування і виявили, що 243 людини мали позитивні результати ПЛР-тестів з інтервалом не менше 45 днів, але тільки у 12 пацієнтів було достатньо даних про вірусний геном в обидва моменти часу. У двох випадках були виявлені ідентичні вірусні геноми після першого і другого позитивних тестів, що вказує на тривалу інфекцію, яка так і не зникла за кілька тижнів між двома позитивними тестами, а в шести інших випадках генетичних змін не було достатньо, щоб зробити твердий висновок про повторне зараження.

Через який час після хвороби з’являються антитіла, й чи можуть вони захистити від повторного інфікування?

Сьогодні відбувається чимало досліджень, щоб краще зрозуміти імунну реакцію після інфікування SARS-CoV-2. Кілька з них показують, що в більшості людей, які перенесли інфекцію SARS-CoV-2, виробляються антитіла, специфічні для цього вірусу. Однак рівні цих антитіл можуть бути різними: у пацієнтів із тяжкою формою захворювання — вищі, а в тих, у кого був легкий чи безсимптомний перебіг захворювання, — нижчі. Точних даних, які рівні антитіл необхідні для захисту і як довго ці антитіла зберігаються в організмі, ще немає.

Наразі відомо, що здебільшого в людей, інфікованих SARS-CoV-2, імунна реакція розвивається впродовж кількох перших тижнів після інфікування. У глобальних масштабах дослідження поширеності на основі серологічного скринінгу показують, що серед людей, охоплених дослідженнями, інфіковано менше 10%, а це означає, що переважна більшість населення світу залишається сприйнятливою до цього вірусу.

Ймовірно, у групі ризику повторного зараження новим коронавірусом є люди, які перенесли захворювання в легкій формі.

Імунітет до інших коронавірусів, що спричиняють звичайні застудні захворювання, SARS-CoV-1 і вірусу, що зумовлює близькосхідний респіраторний синдром (MERS), з часом знижується, як і в разі інших захворювань.

Чи може повторне зараження відбутися через мутацію вірусу?

Коли вірус реплікується, тобто створює копії самого себе, у нових копіях можуть відбуватися незначні зміни, які називають мутаціями.

Одні віруси змінюються дуже швидко, інші — повільніше. Швидкість мутації вірусу SARS-CoV-2, що спричиняє COVID-19, є меншою, ніж у інших вірусів, як-от ВІЛ або вірус грипу. Частіше це пов’язано з тим, що SARS-CoV-2 має внутрішній механізм виправлення помилок під час створення нових копій.

Періодично мутації призводять до появи нового варіанту вірусу, який краще пристосований до навколишніх умов порівняно з вихідним. Тоді цей варіант стає домінантним. Такий природний процес добору «успішніших» варіантів відбувається в усіх вірусів і називається їх еволюцією.

Якщо вірус змінюється так сильно, що перестає бути схожим на вихідний, для боротьби з яким розробляли вакцини й діагностичні тести, це може негативно позначитися на ефективності останніх. ВООЗ спільно зі своєю мережею експертів спостерігає за процесом еволюції вірусу SARS-CoV-2, щоб у разі виникнення такої ситуації вжити заходів для запобігання поширенню нового варіанту вірусу.

Наразі вірус SARS-CoV-2 зазнав дуже незначних мутацій, і його зміни поки не позначаються на ефективності наявних засобів діагностики, лікарських препаратів і розроблюваних вакцин.

Що відомо про повторні випадки інфікування в Україні

Прецеденти повторного інфікування SARS-CoV-2 фіксували і в Україні — 0,25% загальної кількості інфікованих від початку пандемії. Але на сьогодні в Україні не було досліджень, які би підтвердили, що ці віруси генетично відрізняються між собою.

Повторний позитивний результат ПЛР, отриманий не раніше 40 днів від першого позитивного результату, виявлено у 2 161 людини. З них 12% — 250 людей — медичні працівники.

Яких заходів уживати, щоб запобігти повторному інфікуванню?

Доки немає науково обґрунтованих доказів щодо тривалості імунітету й рівня його напруженості, найкращий спосіб запобігти інфікуванню — це уникати впливу вірусу. Для цього слід дотримуватися простих рекомендацій:

ретельно і часто мийте руки щонайменше 40 секунд, за відсутності такої можливості — користуйтеся антисептиками із вмістом спирту від 60%;
не торкайтеся обличчя, особливо очей, рота, носа;
дотримуйтеся фізичної дистанції — 1 метр від інших;
одягайте маску в громадських будинках і спорудах та громадському транспорті, маска має закривати ніс і рот;
кашляйте і чхайте у згин ліктя чи одноразову серветку;
стежте за своїм здоров’ям, і якщо з’являються симптоми захворювання, негайно звертайтеся до лікаря.

29 вересня – Всесвітній День серця

Серцево-судинним хворобам можна запобігти. Важливо, щоб кожна людина знала, що зменшити ризик цих захворювань можна за допомогою здорового способу життя та фізичної активності, а також завдяки регулярним візитам до свого лікаря ПМД з профілактичною метою. Якщо ж у вас вже виявили таке захворювання, то регулярне вживання ліків дозволить контролювати його та підтримувати нормальне самопочуття.

Лікар первинної ланки надає низку послуг для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань.

Зокрема, це такі послуги, як вимірювання артеріального тиску, оцінка загального серцево-судинного ризику за шкалою SCORE, може зробити пацієнту електрокардіограму, аналіз крові на загальний холестерин, швидкий тест на тропонін – це специфічний маркер інфаркту міокарду, що у поєднанні з результатами ЕКГ, або методами діагностичної візуалізації, допомагає ідентифікувати гострий стан.

За потреби ваш лікар випише направлення на консультацію до вузького спеціаліста, наприклад, до кардіолога. Або – на проведення додаткових досліджень та аналізів, зокрема, на ультразвукове дослідження серця. З електронним направленням лікаря отримання цих послуг для пацієнта є безоплатним.

Також ваш лікар може виписати вам е-рецепт на ліки від серцево-судинних захворювань, що входять до програми «Доступні ліки». На сьогодні в ній 200 ліків від цих захворювань. Ці препарати пацієнт отримує в аптеці безоплатно або з незначною доплатою.
90% користувачів цієї програми отримують за нею ліки саме від серцево-судинних захворювань, це понад 2 млн 150 тисяч пацієнтів. Регулярне та безперервне вживання ліків дозволяє тримати серцево-судинні захворювання під контролем та уникнути різкого погіршення стану здоров’я пацієнта.

Якщо ж з пацієнтом трапилась серцево-судинна катастрофа, тобто стався інфаркт чи інсульт, все що йому потрібно зробити, щоб отримати допомогу – викликати «швидку» за номером 103.
Бригада «швидкої» має доставити пацієнта в той медзаклад, який уклав договір з НСЗУ на надання послуг з лікування інфаркту чи інсульту. В медзакладі пацієнту з інфарктом чи інсультом надається безоплатно весь комплекс медичної допомоги, включаючи діагностику, лікування, зокрема стентування при інфаркті, медичну реабілітацію в гострому періоді, лікарські засоби з Національного переліку основних лікарських засобів та витратні матеріали, а також ліки та медихыдчні засоби, які закуповуються централізовано за кошти бюджету (наприклад, стенти).
Всі ці послуги пацієнт для пацієнта з інфарктом чи інсультом також є безоплатними. З квітня по серпень поточного року майже 40 000 пацієнтів з інсультом та інфарктом отримали безоплатну медичну допомогу за Програмою медгарантій.

Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує

Гепатит – це вірусне захворювання печінки запального характеру. Існує 5 основних вірусів гепатиту: типи А, B, C, D, E. Вірусні гепатити небезпечні тим, що вони вони можуть призвести до розвитку серйозних ускладнень, викликати спалахи хвороби та значне поширення захворювання. Віруси гепатитів В і С провокують розвиток хронічної хвороби в сотень мільйонів людей по всьому світу та є найпоширенішою причиною цирозу та раку печінки. 96% усіх смертей пов’язані із захворюванням на вірусні гепатити В і С. Загалом у світі налічується 71 мільйон людей з гепатитом С та 257 мільйонів людей з гепатитом В.

За офіційними даними Центру громадського здоров’я станом на 1 січня цього року, в Україні зареєстровано 7 179 нових випадків вірусного гепатиту С (ВГС). 87 269 людей перебувають під медичним наглядом. У 219 році проліковано 7 302 людини.

Станом на цей же період зафіксовано 1 848 нових випадків вірусного гепатиту В (ВГВ). 23 631 людина перебуває під медичним наглядом. Минулого року проліковано 1 829 людей.

Всього ж, за оцінками, 1 342 418 українців інфіковані ВГС та 559 341 — ВГВ.

Вберегтися від гепатиту В можна завдяки вакцинації. Вакцини проти гепатиту С не існує. Гепатит В наразі невиліковний, у той час, як гепатит С виліковний.

Станом на 1 травня цього року від вірусного гепатиту В вакциновано 60 627 дітей віком до року, що становить 19,5% від планових щеплень.

Нагадаймо, гепатит — це захворювання печінки запального характеру, як правило, вірусного походження.

Гепатити B і C — два основних типи вірусного гепатиту, які можуть викликати цироз та гепатоцеллюлярную карциному.

ВГВ і ВГС є причиною 96% всіх випадків смертей, зумовлених гепатитами. Згідно з даними ВООЗ, близько 325 млн людей у світі живуть з хронічною інфекцією, спричиненою вірусом гепатиту B або вірусом гепатиту C.

Гепатит В — це захворювання печінки, яке викликає вірус гепатиту В (ВГВ).

Шляхи передавання гепатиту B:

від матері до дитини під час народження;
незахищені статеві контакти;
маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків.

Гепатит B є небезпечний і для працівників охорони здоров’я, які можуть мати травми від уколів голками під час догляду за пацієнтами, інфікованими ВГB.

Найкращий та найбільш ефективний спосіб попередження інфікування ВГB — це вакцинація.

Вірус гепатиту B не передається через столові прибори, під час годування груддю, через обійми, поцілунки, рукостискання, кашель, чхання, користування громадськими басейнами тощо.

Як захиститися від ВГВ:

Вакцинація формує імунітет на 20–30 років, а інколи — пожиттєво.

Поширенню ВГВ можна запобігти, якщо:

уникати контактів з кров’ю та рідинами організму інших людей;
обирати пероральні ліки замість ін’єкцій там, де це можливо;
уникати випадкових статевих контактів, завжди використовувати презервативи;
не ділитися засобами індивідуального користування (бритвами, ножицями тощо);
використовувати лише стерилізовані інструменти для пірсингу і татуювання;
вагітним жінкам, у яких діагностовано гепатит B, слід порадитися з лікарем про те, як запобігти передаванню вірусу до дитини.

Гепатит C — захворювання печінки, зумовлене вірусом гепатиту С. Вірус може спричиняти як гостру, так і хронічну інфекцію.

Вірус гепатиту C (ВГС), в основному, передається під час контакту з інфікованою кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої людини.

Шляхи передавання гепатиту С:

маніпуляції, пов’язані з контактом із кров’ю (татуювання, пірсинг тощо);
використання нестерилізованих побутових та професійних приладів після інфікованої людини (зубні щітки, манікюрні ножиці, бритви тощо);
використання нестерильного ін’єкційного інструментарію під час вживання наркотиків;
під час переливання крові та її компонентів.

Можливе також передавання інфекції під час незахищеного статевого контакту, але це відбувається набагато рідше. Крім того, ВГC може передаватися від матері до дитини. Вакцини проти гепатиту C не існує.

Гепатит C не передається через грудне молоко, харчі або воду, під час побутових контактів: обіймів, поцілунків, споживання їжі та напоїв спільно з інфікованою людиною.

Як захиститися від ВГС

Ефективність лікування препаратами прямої противірусної дії становить більше 95%.

Вакцини проти гепатиту C не існує. Профілактика полягає у безпечних медичних та інших маніпуляціях, що передбачають контакт із кров’ю.

Поширенню ВГС можна запобігти, якщо:

дотримуватися гігієни рук — часто і ретельно їх мити;
пам’ятати про безпечні медичні ін’єкції та стерильне ін’єкційне обладнання;
тестувати донорську кров на гепатити B і C (а також ВІЛ і сифіліс);
правильно і регулярно користуватися презервативами.

Людям, інфікованим ВГС, слід:

консультуватися щодо варіантів меддопомоги та лікування;
вакцинуватися від гепатиту A і B;
дотримуватися правильного лікування;
регулярно проходити моніторинг, щоб вчасно діагностувати хронічні захворювання печінки.

Стаття підготовлена за інформацією Центру громадського здоров’я.

Теплові травми: що робити і як вберегтися

Влітку сонячне проміння дуже активне та небезпечне, тому існують високі ризики перегріву та отримання теплового удару.

Найчастіше жертвами теплових ударів та інших пошкоджень, пов’язаних з високими температурами, стають підлітки, що активно займаються спортом, і маленькі діти, яких залишають без нагляду у транспортних засобах або інших приміщеннях з високою температурою повітря (або таких, що можуть нагріватися під дією прямого сонячного світла). Одним із завдань лікарів має бути консультування батьків або опікунів дитини щодо небезпеки, яку несе перегрів дитини, та заходів для запобігання дегідратації чи тепловому ураженню, а також розпізнавання цих станів.

Щоб вберегтися від перегрівання, крім захисту одягом, не забувайте пити достатньо води та відпочивати в прохолоді. При підозрі на теплове виснаження або тепловий удар необхідно якомога швидше охолодити потерпілого

Види теплових уражень

Теплові ураження — група патологічних станів, причиною яких є надмірне перебування під дією високих температур навколишнього середовища та нездатність організму до ефективної терморегуляції. Прояви теплових уражень можуть варіюватися від легких (тепловий гіпергідроз, тепловий стрес) до тяжких (тепловий удар), оскільки переносимість високих температур є індивідуальною для кожної людини. Реакція на перегрівання залежить від багатьох факторів, таких як загальний стан здоров’я, вентиляція у приміщенні, водний баланс і здатність до акліматизації (адаптації до зміни температур у короткий термін).

Тепловий гіпергідроз, або пітниця, часто виникає у дітей грудного віку під час їх перегрівання чи перебування у середовищі з високою вологістю. Виглядає як еритематозний папульозний або везикулярний висип, спричинений обструкцією екринових потових залоз. Лікування та профілактика включають носіння легкого, вільного одягу та уникання перегріву.

Тепловий набряк також є легкою формою теплових уражень, проявляється набряком гомілок, кистей та інших ділянок тіла. Це результат вазодилатації та венозного застою. Незважаючи на те що подібне теплове ураження частіше трапляється у людей похилого віку, воно може виникати й у дітей. При цьому температура тіла залишається нормальною, а саме явище не пов’язане із захворюваннями серця чи нирок. Лікування симптоматичне: підйом кінцівок, компресійні панчохи та переміщення до прохолоднішого середовища.

Теплові судоми (або судоми, пов’язані з фізичним навантаженням) – мимовільні скорочення скелетних м’язів, що виникають під час або після фізичного навантаження, часто в поєднанні з високою температурою навколишнього середовища. Судоми зазвичай болісні. Лікування: спокій, відновлення водного балансу, вправи, спрямовані на розтягнення м’язів та сухожилля.

Теплове синкопе також пов’язане з вазодилатацією та венозним застоєм. Є ортостатичним явищем, що характеризується нетривалою втратою свідомості, зазвичай спостерігається в осіб, які тривало стоять або різко змінюють позицію тіла в умовах підвищеної температури середовища. Температура тіла під час цього не підвищується. Лікування включає переміщення дитини у прохолодне середовище та перебування її у спокої до нормалізації самопочуття, а також контроль водного балансу.

Тепловий стрес є легкою формою теплового ураження. Він проявляється як фізичне виснаження та дискомфорт, набуті в результаті тривалого перебування на спеці або в приміщенні з високою температурою повітря. Симптоми зазвичай нетяжкі, температура тіла залишається в межах норми.

Теплове виснаження — стан середньої тяжкості, який проявляється підвищенням температури тіла (у межах 37–40 °C). Симптоми включають спрагу, головний біль, слабкість, короткочасну втрату свідомості, блювання та запаморочення. Часто супроводжується дегідратацією та рясним потовиділенням, а також тахікардією і різким зниженням артеріального тиску. Важливою рисою цього стану, яка відрізняє його від теплового удару, є відсутність порушень з боку центральної нервової системи (ЦНС) та порушень функції внутрішніх органів. Якщо симптоми з боку ЦНС і виникають (головний біль, помірна дезорієнтація), то вони швидко зникають у спокої та під час охолодження організму. Лікування включає фізичний спокій, зняття зайвого верхнього одягу та спортивного спорядження, переміщення постраждалого у приміщення з нижчою температурою повітря та пероральну або внутрішньовенну регідратацію. Методи охолодження можуть включати прохолодний душ або накладання холодних компресів. При несвоєчасному виявленні теплове виснаження може перейти в тепловий удар. За своєчасного надання необхідної допомоги симптоми досить швидко усуваються в більшості пацієнтів і вони не потребують госпіталізації.

Тепловий удар — найтяжчий прояв теплового ураження та результат порушення терморегуляції. Це стан, який загрожує життю і характеризується підвищенням температури тіла вище 40 °C, що супроводжується порушенням функцій ЦНС та виникає у зв’язку з надмірним перебуванням у середовищі з високою температурою повітря. Порушення ЦНС можуть проявлятися як збудження, дезорієнтація, делірій або кома. Дуже важливо вчасно відрізнити тепловий удар від теплового виснаження, оскільки зовні ці стани можуть бути схожі.

Як уникнути теплового ураження у дитини

Виходячи на вулицю в спекотний літній день, обов’язково надягайте малюкові світлу панамку і легкий одяг з натуральних тканин. Утримуйтися від перебування в жарку пору доби під прямими сонячним променями з дітьми молодше одного року.
Пам’ятайте, що діти зі світлою шкірою мають більше шансів отримати сонячні опіки шкіри та очей, ніж смагляві. Уникайте перебування на сонці в жарку пору року в період з 10 до 15 години. Навіть у хмарні дні ультрафіолетові промені сонця потрапляють на оголену шкіру і можуть пошкодити її.
За 20-30 хвилин до прогулянки нанесіть на відкриті ділянки шкіри дитини сонцезахисний крем з фактором захисту не менше 25-30 одиниць. Не забувайте наносити крем повторно – кожні 2 години перебування на вулиці і, додатково, після купання.
Навчіть дитину користуватися сонцезахисними засобами: головні убори, сонцезахисні окуляри, майки (особливо на пляжі). Дітям потрібно носити не іграшкові, а нормальні окуляри з фільтрами з трайвекса або полікарбонату, що повністю блокують сонячні ультрафіолетові промені діапазонів А і В.
Не забувайте, що перші сонячні ванни Вашої дитини не повинні перевищувати 5-6 хвилин, а після утворення засмаги – 8-10 хвилин. Приймайте сонячні ванни (загорайте) з дитиною не більше 2-3 разів на день, з перервами, під час яких дитина має знаходитися в тіні. По можливості, беріть з собою на пляж парасольку від сонця. Для попередження перегрівання, частіше пропонуйте маляті питво, протирайте вологою серветкою, рушником його обличчя і відкриті ділянки тіла.

Чого робити не можна при тепловому ураженні

Не змащуйте постраждалі від сонячного опіку ділянки шкіри спиртовмісними засобами, оскільки вони додатково ушкоджують шкіру і ускладнюють загоєння. Не застосовуйте на постраждалих частинах тіла речовин на жировій основі (вазелін або інші густі мазі, а також різні олії : обліпихова, соняшникова і т.д.), оскільки вони ускладнюють виділення тепла і поту і, відповідно, ускладнюють загоєння опіку.
Не застосовуйте для лікування сонячного опіку у дітей спреї та мазі, що містять бензокаїн (анестезин), який може викликати роздратування і алергічну реакцію на шкірі дитини. Не кладіть лід або воду з льодом.
Не вскривайте бульбашки на шкірі в місцях опіків. На бульбашки, що самостійно розкрилися можна нанести мазь з антибіотиком (ерітроміціновая, тетрациклінова тощо) і зверху покласти стерильну, марлеву серветку. За відсутності серветки можна скористатися чистою прасованою носовою хусткою.

Здай кров – врятуй життя!

Останні події та запровадження в країні обмежень, пов’язаних з поширенням вірусу COVID-19 змінили життя багатьох громадян України. Найголовніша мета нашого закладу у період карантину – врятувати життя тим, хто терміново потребує переливання компонентів кров та зібрати плазму крові для розробки вакцини від COVID – 19.

Аби спробувати врятувати світ від пандемій, спричинених розповсюдженням вірусів в цілому та коронавірусу зокрема потрібно залучити понад 500 донорів плазми крові.

Отже, просимо Вашого сприяння у проведенні інформаційної компанії щодо популяризації донорства плазми крові серед людей з сформованими антитілами до вірусу COVID – 19, з метою залучення достатньої кількості донорів для створення належних запасів плазми крові та розробки вакцини від коронавірусу.

Усі ті, хто перехворів на COVID – 19 та має сформовані антитіла до окресленого вірусу можуть здати плазму крові у Черкаському обласному центрі служби крові «Черкаси- Плазма» за адресою: м. Черкаси, вул. Гоголя, 242 та отримати компенсацію за плазму крові людини, у розмірі від 620 гривень.

Режим роботи закладу: з понеділка по п’ятницю з 8.00 до 15.00, субота з 8.00 до 15.00, неділя – вихідний день.

Подолаємо короновірус разом!

Телефон для довідок: 0676954897 Рижкіна Любов Миколаївна

Як зберегти нормальну роботу щитоподібної залози

Щорічно 25 травня відзначається Всесвітній день щитоподібної залози (World Thyroid Day). Дата увійшла в календар у 2009 році з ініціативи Європейської тироїдної асоціації.

Щитоподібна залоза виробляє гормони, які беруть участь у регуляції низки біохімічних процесів, у тому числі адаптації інтенсивності обміну речовин до потреб тіла в даний момент. Гормони щитоподібної залози діють на всі клітини тіла і впливають на такі процеси як робота серця, інтенсивність обміну речовин, ріст та інтелекуальний розвиток дітей, емоційну стабільність дорослих.

Щитоподібна залоза відповідає за секрецію таких гормонів:

йодовані — тироксин і трийодтиронін (секретуються епітеліальними клінтинами);
тиреокальцитонін — кальцитонін (секретується парафолікулярними клітинами (С-клітинами)

Чи усім потрібен йод?

Тироксин та трийодтиронін містять йод, тому ми маємо достатньо споживати його з їжею. Якщо йоду бракує, щитоподібна залоза збільшується, але не може виробити достатню кількість гормонів.

Нестача тиреоїдних гормонів (гіпотиреоз) призводить до низки симптомів:

слабкість
набір ваги або проблеми із її скиданням
сухе жорстке волосся або втрата волосся
непереносимість холоду
біль у м’язах
депресивний стан та дратівливість
порушення менструального циклу чи втрата лібідо
закрепи
підвищення рівня холестерину
рак щитоподібної залози
у дітей — затримка розумового розвитку (кретинізм).

Водночас в організмі може бути і надлишок йоду та тиреоїдних гормонів. Надлишок тироксину може виникати внаслідок запалення залози або якщо з’являються власні антитіла до рецептора тиреотропного гормону (ТТГ). ТТГ — це гормон гіпофізу, і саме його рівень визначає, скільки тироксину слід виділити щитовидній залозі.
Антитіла імітують дію гормону, тож залоза утворює зайве. Втім, сам прийом йоду не може призвести до надмірного утворення гормонів. ВООЗ вважає безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу. У щитоподібній залозі може запасатися до 16 мг йоду.

Симптоми гіпертиреозу:

знервованість та роздратованість
непереносимість спеки і пітливість
тремтіння, втрата ваги або нездатність її набрати
підвищена активність кишківника
набряклість щитоподібної залози
тахікардія (часте серцебиття)
тонка, тендітна і волога шкіра та нерівномірний ріст волосся
порушення сну.

В Україні брак гормонів щитоподібної залози трапляється частіше за надлишок.

Скільки потрібно йоду, щоби бути здоровим

Залежно від віку добова потреба в йоді складає від 90 до 300 мкг (1 мкг = 1 мільйонна частина грама, 10–6 г).

Для жінок добова норма йоду становить 150–300 мкг, а для чоловіків — до 300 мкг.

Норми споживання йоду для дітей:

0–6 років — 90 мкг;
6–12 років — 120 мкг.

Більшість мешканців України щодня споживає лише 40–80 мкг йоду на добу. У зоні найбільшого ризику — Західна Україна та Чернігівська область, де споживання йоду найменше.

Створити надлишок йоду в організмі досить складно, оскільки 95–98% йоду, що надходить в організм, виводиться із сечею, а 2–5% — через кишківник. Експерти ВООЗ вважають безпечною дозу йоду в 1 000 мкг (1 мг) на добу.

За все життя людина споживає близько 3–5 г йоду — приблизно одну чайну ложку.

Що робити, аби уникнути захворювань щитоподібної залози?

Найпростішою профілактикою дефіциту йоду в організмі є споживання йодованої солі, насиченої цим мікроелементом. Щоби знизити ризики йододефіциту, для приготування щоденних страв замініть звичайну сіль на йодовану.

Щоб уникнути йододефіциту, до щоденного раціону слід включити такі продукти:

морепродукти (мідії, кальмари, креветки, ікру);
білу рибу (минтай, хек, тріску та ін.);
морську капусту (ламінарію);
овочі (картоплю, редиску, часник, буряк, томати, баклажани, спаржу, зелену цибулю, щавель, шпинат);
фрукти (банани, апельсини, лимони, дині, ананаси, хурму, фейхоа);
яйця;
молоко;
яловичину;
волоські горіхи.

Вагітним та молодим матерям варто приймати добавки йоду. Добову норму йоду має визначити лікар. Дітей від одного року чи тих, хто уже на прикормі, годуйте їжею, приготованою із використанням йодованої солі.

Перевіряйте рівень тиреотропного гормону і відвідуйте ендокринолога. Це допоможе вчасно виявити брак гормонів та за потреби скорегувати раціон.

Архів категорії Поради лікаря